Книжкові видання та компакт-диски Журнали та продовжувані видання Автореферати дисертацій Реферативна база даних Наукова періодика України Тематичний навігатор Авторитетний файл імен осіб
|
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
Пошуковий запит: (<.>A=Cтепанов Ю$<.>) |
Загальна кількість знайдених документів : 1
|
1. |
Cтепанов Ю. М. Лікування автоімунного гепатиту на основі національних, міжнародних рекомендацій та власного досвіду [Електронний ресурс] / Ю. М. Cтепанов, С. В. Косинська // Гастроентерологія. - 2018. - Т. 52, № 4. - С. 254-261. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gastro_2018_52_4_11 Автоімунний гепатит (АІГ) - рідка патологія печінки, проте останнім часом кількість хворих збільшується. Немає однозначного визначення та чітких патогномонічних критеріїв АІГ, відмінними рисами є наявність автоантитіл, значна гіпергаммаглобулінемія, характерні морфологічні зміни та наявна відповідь на імуносупресивну терапію. Імуносупресивна терапія за АІГ спрямована на купірування автоімунного процесу, ліквідацію запального синдрому, зменшення прогресування фіброзу, гальмування розвитку цирозу. Препаратами першої лінії є кортикостероїди та азатіоприн, ефективність яких значно перевищує плацебо. Преднізолон призначають у середньому 40 - 60 мг/добу, у дозі 0,5 - 1 мг/кг/добу. Чим вищою є активність цитолізу, тим більша доза преднізолону потрібна. У разі зменшення цитолізу, за даними печінкових проб, відповідно зменшується доза преднізолону. У практиці частіше застосовують метилпреднізолон. Азатіоприн призначають або відразу, або через 2 тиж прийому преднізолону в дозі 50 мг/добу з можливим підвищенням до 100 мг/добу, в індивідуальному дозуванні - 1 - 2 мг/кг/добу. Сьогодні перевагу віддають комбінованій терапії преднізолоном та азатіоприном. Оцінка ефективності лікування АІГ передбачає контроль рівня амінотрансфераз (насамперед аланінтрансферази) та IgG, бажана їх повна нормалізація. Для оцінки динаміки фіброзу застосовується еластографія печінки. На жаль, лікування фактично призначається довічно. До препаратів другої лінії належать мікофенолату мофетил, циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус та інші. З них найбільш вивченим вважається мікофенолату мофетил. Продовжуються пошуки ефективної терапії АІГ, розробляються методи клітинної, антицитокінової, антифібротичної терапії. Наведено клінічні приклади з власного досвіду. Зроблено висновки, що лікування АІГ є складним процесом. У вирішенні даної проблеми значно допомагають останні сучасні рекомендації, дані проведених досліджень і накопичений досвід. Вибір терапії потребує індивідуального підходу з урахуванням особливостей клінічного перебігу та відповіді на терапію.
|
|
|